Увага! Увага! Увага!
Розпочинаємо роботу над новим проектом в рамках проведення
тижня безпеки життєдільності з протипожежної безпеки:
з 10 по 17 листопада
Розпочинаємо роботу над новим проектом в рамках проведення
тижня безпеки життєдільності з протипожежної безпеки:
з 10 по 17 листопада
Запрошуємо всіх взяти участь
у загальношкільному веб-квесті
У проекті працюють чотири групи:
у загальношкільному веб-квесті
Історична довідка:
Роль вогню у забезпеченні виживання та розвитку людства. Вогонь як символ. Сучасні напрямки використання теплової енергії. Двоїста природа вогню. Неконтрольований вогонь — небезпечний ворог.
Вогонь супроводжує людину на всьому шляху розвитку цивілізації. Коли люди навчилися користуватися вогнем, а потім здобувати його, їхні можливості збільшилися багаторазово. Так, було з'ясовано, що вогонь може зберігати від псування продукти харчування, очищати поля від бур'янів, допомагати отримувати метал. Вогонь допоміг людині розселитися по планеті, забезпечивши їй тепло в різних кліматичних умовах. Опанування вогню стало необхідним чинником для виникнення й існування сім'ї. Він збирає навколо себе людей, має об'єднувальну та очищувальну силу.
Найдавніші сліди застосування людьми вогню виявлені під час розкопок стоянок неандертальців, які жили 150 - 40 тис. років тому. Спочатку, напевно, використовували природний вогонь, що виникав від блискавки або після самозаймання органічних залишків. Із часом люди оволоділи технікою підтримання вогню. Вони відкрили, що вогонь роздмухується вітром, що для нього існують такі природні перепони, як вода, земля, скелі, що вогонь необхідно підтримувати за допомогою палива, що його можна переносити з місця на місце.
Штучне отримання вогню сталося набагато пізніше, ймовірно, на початку епохи верхнього палеоліту.
Відомо кілька дуже давніх способів добування вогню: скоблінням, випилюванням, свердлінням, коли два шматки деревини інтенсивно терли один об один, а також висіканням іскор за допомогою кременю. Останній спосіб від початку залізного віку був удосконалений шляхом використання кресала й побутував аж до винаходу в XIX сторіччі фосфорних сірників.
Добування вогню скоблінням провадилось дерев'яним прутиком, яким, натискаючи на нього, водили по дерев'яній дощечці, що лежала на землі. Внаслідок такого скобління утворювалися тріски або дерев'яний порошок, які, нагріваючись від тертя, обвуглювалися й починали тліти. До них додавали трут - висушені шматочки губчастої маси грибів трутовиків, що ростуть на стовбурах старих дерев - і роздмухували полум'я.
Випилюючи вогонь, швидко терли дерев'яною дощечкою не вздовж, а впоперек волокон (рис. 2). Цей прийом вимагав певного вміння та чималого досвіду.
Найчастіше вогонь добували свердлінням. Цей спосіб був поширений в Азії, Африці, Австралії та Америці. Свердло складалося з дерев'яного прутика, яким свердлили дерев'яну просмолену дощечку, що лежала на землі. Свердло обертали долонями рук або іншою паличкою, кінці якої стягували мотузкою (рис. З ).
У проекті працюють чотири групи:
Кожна група разом з класним керівником та вчителем основ здоров'я виконують поставлені завдання, проходять тестування і презентують свої роботи на сторінці своєї групи.
Бажаємо успіхів!
Хай квітами зоріє кожна хата,
Летять роки у птаха на крилі.
Не дозволяй вогню без нагляду палати,
Хай він не владарює на землі.
Тоді красу ми зможемо примножить,
Коли вогонь палає для добра.
Нехай вогняний шал планету не пустошить,
Палаючий звір хай лап не простера.
Хай для людей горить вогняна квітка
І гріє світ лише із добрих рук.
Не випускай вогонь із золотої клітки,
Щоб часом не спалить усе навкруг.
